?

Log in

Спілкування з діаспорою на дитячу тему збагатило мій лексикон виразом "хамай, какай, не балакай". Я вважаю, це хороше доповнення до "А я до пяти лет вообще думал, что меня зовут Закрой-рот".

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/513728.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Тестовий пост

Дякую всім, хто зголосився до групи. Досить несподівано. Мені здавалося, що жж вже остаточно вмер. Окрема подяка тим, хто зголосився, не знаючи української мови. Знайте, що ви особливі люди. Принаймні, для мене.
Я щойно написала тестовий пост для групи. Якщо ви його не бачите, напишіть мені тут, щоб я вас додала.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/512210.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Група

Швидкість життя досягли небачених величин і скоро, мабуть, сягне швидкості світла. Але, може, знайдеться хвилька-друга, щоб щось занотувати, бо тоді шкодуватиму що все промайнуло і забулося. Чи лишилося тут ще шановне товариство, якому було б цікаво почитати про мою повсякденність? Я планувала писати під око, але якщо є охочі, то створю приватну групу.  Якщо ми не знайомі, напишіть в коментарях кілька слів про себе і чому вам цікаво. Коментарі побачу лише я. (Все іранське - якщо воно ще буде - лишиться без замка).

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/511647.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Типологічні збіги

Коли я щось читаю чи дивлюсь, мені западають у свідомість збіги, часто дослівні, які я не можу пояснити прямим запозиченнім. Не настільки, щоб я вдавалася до спеціальних розвідок, але от просто думаю, як це так вийшло. Адже Фанні Флегг не могла читати  Купріна, щоб запозичити сюжет його "Слона", коли хвора дівчинка нічого не хоче і, мабуть, скоро помре, і лише слон може це діло змінити. Чи могла? Якби щось було взяте у Толстого чи Достоєвсього, я б не дивувалася. Але ж Купрін? Чи, може, вони обоє черпали з одного джерела, про яке я не знаю? Чи це як з міфами народів світу: просто так працює людська свідомість і не треба мати спільних предків, щоб створити однакову історію виникнення всього сущого в різних кутках планети?

Чи от, наприклад, дивилася я колись "Жінку французького лейтенанта". Я мало що зрозуміла, бо тоді рівень моєї англійської дозволяв мені не відволікатися на зайві тонкощі смислів. Але (може, й тому), як на мене, цей фільм побудовано так само, як і радянська "Старая, старая сказка" 68-го року. Є пара в світі реальному, і та сама пара переноситься в світ віртуальний (вигадана казка, історичні зйомки) і грає там, ну, власне, себе. В світі віртуальному у героїв дуже багато перешкод, але вони їх долають і мають свій геппі-енд, а в світі реальному і перешкод не так щоб занадто, але човен кохання розбивається об скелю буденності. Наче нічого такого особливого в цьому сюжеті, немає, але ж це майже дослівний збіг. Хоча, я не знавець кіно, щоб робити висновки. Так, прочитала про слона в "Смажених зелених помідорах" і подумалося знову про типологічні збіги.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/511308.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Один місяць

Ну, майже. Місяць буде завтра з того дня, як я вперше сіла за кермо. Можна підбити проміжні підсумки :)
Основний підсумок місяця - не такий вже й страшний той чорт. Хоча напруга не зменшується. Після водіння я дуже часто одразу ж засинаю (ні, не за кермом - до дому добираюся).

З того моменту, як я вирішила розслабитися і не підганяти себе, мені стало набагато простіше. Я досягаю успіху переважно так - кажу собі, що поспішати нема куди, дедлайнів тут немає, і краще зайвий день поїздити по порожній парковці, ніж зробити помилку на великій швидкості.

Взагалі не вміючи водити від слова зовсім, я почувалася трохи як інвалід. Тут у нас офіційно можна отримати права з чотирнадцяти років, а я не знала про машину нічого, ані як вона заводиться, ані як гальмує, ані як повертає. Це як не вміти їсти ложкою чи стрибати на одній нозі - наче не кожен день і треба, наче й можна обійтися, але коли треба, то всі навкруги не те що вміють, але давно вже забули той час, коли не вміли. Машини в родині може не бути, але вміють нею керувати всі. Досі я зустріла тут аж двох людей, які не вміють водити, причому одна дівчина приїхала з України минулого року і вже пішла на курси.

Ну, тепер і я вмію, отже тимчасову функціональну інвалідність подолано. Сьогодні вперше виїхали на вулиці, де ліміт швидкості 70 км/год і досить активний рух навтіь у неділю ввечері. Попереду ще сотня км/год, даун-таун, реверс, нечисельні площі (але на іспиті вони точно будуть), і загородні траси, де до ста десяти. Нічого, потроху-помалу, чи то бебі степс, як кажуть в наших широтах...

Взагалі, це цікавий процес. Не саме водіння, а напрацювання нової навички. Я думала, що я чомусь вчуся постійно, але зараз я розумію, що самовдосконалення чи набуття нових знань, чи щось нове, але по суті не складне - це інше. Це як з іноземною мовою: спочатку не розумієш нічого, потім починаєш вловлювати окремі слова і фрази, тоді говорити про погоду, а потім настає момент, коли ти вже можеш, хай і неідеально, поговорити про те, про що насправді хочеш, чи вирішити якусь проблему. Отак не було-не було - а потім маєш. І такої практичної навички я давно не непрацьовувала.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/511049.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Пам'ятаймо


This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/510863.html

Метки:

Зафіксую для себе

Щоб не забути.
Сьогодні я вперше сіла за кермо.
Ніхто не постраждав.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/510596.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Мова діаспори

Напишу про хороше, поки не забула.
Діаспора українська - ті люди, які народилися вже в Канаді - говорить такою мовою, що мені хочеться ходити за ними і записувати. Воно, нібі, все зрозуміло, але часом дуже несподівано і влучно.
От вчора почула прекрасне слово. Замість "додумався" в контексті "він додумався зробити щось дурне чи шкідливе", тут кажуть "доглупився".
От якби ж нам це в активний лексикон повернути :)

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/510427.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Звонок из Донецка.

Дуже хочу побачити, як вилупкам з днр та їхньому хазяїну відільються ці сльози.

Оригинал взят у ostap21 в Звонок из Донецка.
Слушайте освободители. Вот он, ваш русский мир.
Вы думаете, что мы это забудем? Никогда.




Не зважаючи на те, що Україна воює другий рік, я все ще знаходжу серед віртуальних знайомих кримнаших і мизамір. В принципі, я завжди ставилася до жж як до підписки на газети. Тому переважна більшість дописувачів були і є лише віртуалами, до яких мені, за великим рахунком, діла немає. Але була невеличка група френдів, що стали по-справжньому близькими. Читати про те, як вони за мір ва всьом мірє, нестерпно боляче. Це дурниці, звісно ж, у порівнянні з історіями багатьох родин, розколотих війною. Я знаю, я надзвичайно щаслива людина, бо не маю ані реальних друзів, ані близьких родичів "по той бік". Але ж...
Минулого року ми збиралися в гості до людини, яка кликала мене чи не від перших постів. Розумна, добра, високоосвічена. Цікавий співрозмовник, готовий - справді готовий, не на словах, я мала змогу в цьому переконатися - допомогти.
В гості не поїхали через дрібницю.
Ну, і, як виявилося, на краще.
Що ж... Реал останніми роками мені подобається набагато більше російськомовного віртуального простору.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/509965.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Нобелівка

Я дуже рада за Світлану Алєксєєвич. Так рада, що навіть до закинутого блога захотілось повернутися. Ще ніколи мене жодна премія так не тішила. Вона чудово пише, страшно, але чудово. Хай вона нам усім буде ще сто років здорова і хай не спиняється.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/509770.html. Please comment there using OpenID.

Метки:

Слава

... или Большой Брат не дремлет



Блогосфера, как видите, льстит мне вниманием даже когда я с головой в реале.
Любопытно, правда, почему легендой посчитали именно Канаду, а не иранского мужа. Мне кажется, украинцы все же чаще уезжают в Канаду, чем выходят за иранцев. Но последний уже почти год убедил меня, что от ватных мозгов логики не ищут.

Тем, кто болезненно интересуется, сообщаю, что муж на месте, то есть в Канаде. Пользуясь случаем, передает привет всем поклонникам творчества его жены. Но поскольку мы, как и все виртуальные канадцы, подписали особый документ, а еще потому, что множественные потомки Бандеры платят нам много денюжек за промайданную и русофобскую агитацию, Иран во всем своем великолепии отошел на второй план. Но, может, еще вернется, так что stay tuned.

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/508203.html. Please comment there using OpenID.

Годовщина

10 августа 2013 года был самый длинный день в моей жизни. Солнце тогда так и не село, потому что мы летели и летели на запад. Закат мы увидели уже 11-го, где-то в час ночи, незадолго перед посадкой.

Никогда раньше не подводила итоги в жж, ни под Новый год, ни на дни рождения. Но, с другой стороны, и такого опыта у меня тоже раньше не было.

Если бы пришлось подводить эти самые итоги одним словом - а скоро таки придется, сентябрь со всеми вытекающими надвигается стремительно, и времени писать опять не будет - в общем, это было бы слово "развитие". Во-первых, я же учусь, а во-вторых, если бы и не училась, это все равно было бы развитие.

Читать дальше...Свернуть )

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/507855.html. Please comment there using OpenID.

О пользе укров

Юмор по сабжу, как правило, вызывает у меня оторопь, сравнимую с той, что вызывают новости. А это ничего, полезно :)

И, кстати, расскажите мне, пожалуйста, что такое Шарий. Точнее, на кого он работает? Если верить Википедии, борец с коррупцией, политический беженец и бла-бла-бла, а если верить его фейсбуку, то... Хм. Я как раз после боинга зашла, и у меня сразу много вопросов появилось. Надо б, наверное, еще раз зайти, чтобы посмотреть, как он теперь из того, что тогда писал, выкручивается. Или, может, поудалял все просто (ну, например, о том, что немцы такие молодцы, что-то такое там нашли, ну прям такоооое, но что именно он пока не скажет).


Оригинал взят у oxana_ukr в И о моем нике тоже, которому уже лет 10

Парад

Развлечения дикого Запада - 3

Ну, и, собственно, та часть стампид, с которой следовало бы начать. Парад, открывающий все мероприятие. По центральным улицам города проходят участники стампид, точнее, проезжают на лошадях, быках, в каретах, повозках полевой кухни и дилижансах, и... не знаю, как бы их объединить, но, в общем, все подряд организации: национальные парки, полиция, военные, китайские, мексиканские и еще бог знает какие культурные центры, библиотеки, какие-то коммерческие компании, Армия спасения, продавцы пива... В самом начале — руководители стампид, мер города, потом много старинных машин, в одной из них актер из «Стар-трека» (понятия не имею, какой), министр труда Канады... Маршируют трубачи, барабанщики, девушки с ружьями, французские солдаты в париках и шотландцы в килтах и с волынками. Все нарядные, с музыкой (едет либо в повозке, либо на отдельной «кравчучке» кто-то музыкальный центр тащит) и с питьем, потому что жарко.
Короче, есть на что посмотреть.

Всем полагается хлопать, топать и подбадривать марширующих криком «я-ху!» (ударение на у). А еще спорят, откуда название поисковика пошло. Путешествия Гулливера, то, се... Начитанные все какие, а. Один раз выходим на американскую массовку — и все понятно, можно уже ничего не читать.



Длится это часа два или даже два с половиной. Я бы в жизни не пошла в рабочее время стоять два часа в толпе, чтобы покричать я-ху, пусть и меру города. Но моя знакомая сделала так, что мы там сидели, причем в тени (что немаловажно: у нас-то конечно север-север, но организаторы стампид во времена оны заключили сделку с дьяволом, так что в первых числах июля тут гарантированно жарко). Поэтому мне понравилось. Хотя в следующем году можно уже никуда и не ходить, все повторяется из года в год.

Теперь фотографии (я тут отобрала кое-что, каждую повозку или группу показывать не имеет смысла, все же не Рио-де Жанейро).

Читать дальше...Свернуть )

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/507238.html. Please comment there using OpenID.

Родео

Развлечения дикого Запада — 2.

Продолжаю писать про всякую ерунду (стампид), чтобы не сойти с ума от новостей. 

Читать дальше...Свернуть ) This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/506996.html. Please comment there using OpenID.

Пау-вау. Видео

Как я и предупреждала после сотни фотографий, теперь будет видео. Выкладываю его в том же порядке, что и фотографии, то есть по категориям и танцам (насколько я их запомнила).

Я уже говорила, что мне индейские танцы очень понравились? Ну, так вот.

Много роликовСвернуть )

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/506527.html. Please comment there using OpenID.

Если ты не из прерий

Недавно знакомый сказал мне, что как же это так, я съездила в Манитобу и пишу про это, но до сих пор нет ни слова о Саскачеване. Я честно ответила, что такое "ничего", как я там видела, мне нигде до сих пор видеть не случалось. Вместо ответа он показал мне книгу "Если ты не из прерий" иллюстрированную художником из Саскачевана Henry K. Ripplinger (If You're Not from the Prairie by D. Bouchard). И я подумала, что вместо своих унылых фотографий я лучше покажу вам его картины.

Я не разбираюсь в живописи, не чувствую ее и не умею оценивать. Так что я не буду утверждать, что это шедевр на шедевре. Но мне нравится. Фактически это очень похоже на то, что мы успели увидеть по дороге. Настроенчески - это щемящая ностальгия по детству, по людям и безгранично открытому пространству. Мне не так чтобы близка степь, но само это настроение, с каким бы пейзажем оно ни было связано, я хорошо понимаю. Кроме того, некоторые из этих картин удачно иллюстрируют тревогу, которую я иногда ощущаю в степи. Она возникает, когда желтизна травы под солнцем оказывается ярче неба и кажется, что небо темнеет и наступает буря, но на самом деле небо ясное и не очень понятно, в чем дело. Иногда это действительно темные облака закрывают все, кроме солнца, освещающего траву, но иногда это просто солнце слишком яркое.

Читать дальше...Свернуть )

This entry was originally posted at http://anoushe.dreamwidth.org/506151.html. Please comment there using OpenID.

Profile

чайка
anoushe
Анюше

Syndicate

RSS Atom


Locations of visitors to this page


free counters
Разработано LiveJournal.com
Designed by chasethestars